Зайшовши у глухий правовий кут із дочасними парламентськими та президентськими виборами, в доцільності та легітимності проведення котрих не лише Конституційний Суд України, але й сам чорт ногу зломить, вітчизняні політики згадали про братів своїх менших, які тягнуть на собі, але частіше на себе, лямку місцевого самоврядування в українських провінціях.
Згадати про міських, сільських та селищних голів парламентарів змусила сувора необхідність — примара дочасних парламентських виборів, що немов Дамоклів меч з садистською регулярністю заноситься над їхніми буйними головами та загрожує безтурботному й упакованому депутатському майбуттю. Не вселяє оптимізму й катавасія довкола президентських виборів за новою Конституцією, проекти якої під себе, швиденько понаписували чи не у всіх політичних штабах.
Так, 6 квітня Верховна Рада своїми постановами знову призначила низку позачергових місцевих виборів на 21 червня 2009 року. Цього дня заплановано проведення позачергових виборів 16 сільських і селищних голів у 13 областях України. Натхненні такою законотворчою діяльністю парламентарів, згадавши про те, що наступного року нас очікують повномасштабні чергові міські вибори, політичні аналітики та експерти вирішили спрогнозувати ситуацію в обласних центрах, найбільших та найзнаковіших містах України, визначивши коло потенційних кандидатів на мерське крісло. Експерти разом із журналістами хочуть збагнути, яких змін може зазнати міське самоврядування вже за рік.
У спеціальному випуску всеукраїнського тижневика «Коментарі» журналісти проаналізували шанси пошукачів на мерське крісло та амбіції залишитися при посаді діючих. Потрапив в поле зору аналітиків і Тернопіль.
Навіть для столичних журналістів очевидним є те, що утриматися на своїй посаді «нашоукраїнцю» Роману Заставному, покладаючись виключно на власні сили та ресурси, нереально. Насамперед тому, що Роман Йосипович достатньо набідокурив за ці три з половиною роки тернопільського мерства із землевідводами і з комунальним господарством. Сподіватися на Кириленкове дітище «За Україну», до якого Роман Заставний долучився після розвалу НУ-НС, не варто. Адже громадянський рух не може гарантувати парламентського майбуття й самому лідеру, не кажучи вже про мерські перспективи п. Заставного.
Тому очевидним є те, що самотужки йому пролонгувати своє перебування у владі не вдасться, так чи інакше йому прийдеться домовлятися із провладними нині «Свободою» та «Єдиним центром», вважають експерти. Маючи таку електоральну підтримку, сумнівно, що партії-переможці обласних виборів відмовляться від своїх кандидатів на найвищу посаду у місті.
Як бачимо, найближче оточення мера, зокрема, його заступник з економічних питань пан Петро Гринчишин вже готує для себе і Заставного запасний аеродром у вигляді «Фронту Змін» Арсенія Яценюка, через свою дружину Любов Гринчишин.
Не маючи й за кращих часів надто високого особистого рейтингу, пан Заставний начисто його розгубив, ще до офіційного закінчення своєї мерської каденції. Можна не сумніватися, що його опоненти й виборці пригадають фантастичні передвиборчі обіцянки Заставного і про гідроелектростанцію, й про численні інноваційні проекти переображення рекреаційного парку з елітними готелями, барами та хвилерізами, не кажучи вже про специфіку діяльності благодійного фонду дружини мера та викривальний Звіт Тимчасової Слідчої Комісії, яка кільканадцять місяців перевіряла роботу Тернопільської міської ради. Познаходивши численні зловживання та порушення законодавства України, незаконного виділення землі, без застосування земельних аукціонів таким фірмам, як ТІЗ «Добробут», ТОВ «ЖИТЛО», «АРЕНА РОЗВАГ» та ін., парламентська ТСК для Тернопільської міської ради закінчилася практично безболісно. Бютівці, які були головними ініціаторами «цькування» мера, після того, як втратили в міській раді більшість, дали задній хід.
Натхненні перемогою на виборах 2007 року, бютівці після зміни конфігурацій у Тернопільській міській раді хотіли дочасних виборів, свято вірячи, що їм вдасться і вдруге проексплуатувати довірливих галичан. Але війна у Грузії та чергова змова БЮТ з Регіонами у ВР 2 вересня, яка практично була першим кроком до створення такої осоружної «ширки», відгукнулися в суспільстві катастрофічним падінням рейтингу БЮТ й змусила тернопільських бютівців втихомирити свої наполеонівські амбіції, відмовившись від ідеї дочасних виборів у Тернополі. Не дивно, що у Звіті ТСК вимоги про дострокові вибори вже немає. Остаточно поховали усі надії БЮТу на реінкарнацію в тернопільську владу вибори до обласної ради, які закінчилися для бравадних бютівців цілковитою поразкою. Тому, практично нульовими є шанси кандидатури від БЮТу позмагатися за крісло мера на наступних виборах.
Співпрацею із бютівцями в обласній раді суттєво зменшив свої шанси повернутися на посаду градоначальника Тернополя й Богдан Левків, який і на попередніх виборах міського голови не зміг скласти конкуренцію Роману Йосиповичу, хоча й зіпсував останньому смак перемоги тягомотиною із перерахунком голосів.
УНПіст Михайло Ратушяк, який на позачергових виборах до облради зміг повернутися у регіональну політику, теж давно мріяв про мерське крісло, щоб його здобути навіть приймав участь у минулих виборах. Але й пану Ратушняку, не зважаючи на лобіювання його креатури нардепом від НУ-НС Олександром Слободяном (фактичний власник ВАТ «Оболонь»), нічого ловити, оскільки він так само «згрішив» з бютівцями, правда у міській раді, за що пана Михайла та пана Ковча однопартійці вигнали з депутатів міської ради. Незважаючи на міцне київське лобі, яке уможливило реінкарнацію Ратушняка в облраді, малоймовірним є його пришестя у якості нового мера Тернополя. Оскільки за півроку неможливо заретушувати його злигання з бютівцями у міськраді та скандал довкола виділення Ратушняку і його фірмі «АНТ» 2,7 га землі та 0,6 га в рекреаційній парковій зоні.
Вигіднішою кандидатурою на посаду мера від УНП є голова міського осередку цієї партії й водночас очільник фракції УНПістів у міській раді Михайло Джус. Але чи встигне він розкрутитися до наступних виборів — хтозна.
Після тріумфальної перемоги «Свободи» на дочасних виборах до Тернопільської обласної ради, що дозволило їм отримати більшість в раді та посаду голови, прогнозовано, що свободівці захочуть повторити свій «електоральний прорив» і на рівні міста. Тим паче, що адмінресурс та розклад в облраді цьому якнайкраще сприяє. Серед можливих по шукачів-свободівців на посаду тернопільського мера аналітики розглядають особу Леоніда Бицюри, який на сьогодні займає посаду віце-мера Тернополя. Хоча, як на мене, в тернопільської «Свободи» сутужно із яскравими політиками, які б могли гідно конкурувати на мерських виборах. Але проблема з якісними кадрами характерна для усіх політичних партій без виключення.
Стовідсотково балотуватиметься на тернопільського мера найголовніший регіонал області, імпульсивний та харизматичний Орест Муц, який і раніше не приховував своїх мерських амбіцій, цілеспрямовано та послідовно критикуючи діючого мера. Чим тільки пан Муц не страхав Романа Йосиповича?! Отримавши нечувану досі для Західної України підтримку регіоналів на обласних виборах, Орест Муц набагато впевненіше почуватиме себе під час виборів мера.
Але з усіх можливих претендентів отримати крісло тернопільського мера і аналітики, і всеукраїнське видання називає голову корпорації «УКРБУДІНВЕCТ» Зеновія Щепановського. Адже саме Щепановський на минулих мерських виборах зайняв друге місце. Нині ж його шанси виростають в кільканадцять разів ще й через те, що його рідний брат, перший віце-президент «УКРБУДІНВЕCТу» Віктор Щепановський, будучи головою міського осередку «Єдиного Центру», став депутатом обласної ради від цієї політсили. Єдиноцентристи разом з свободівцями стали повноправними переможцями дочасних виборів до облради, тому саме вони, зробивши разом чи окремо ставку на того чи іншого пошукача мерської булави, забезпечать левову частину його перемоги.
