Давно пройшли ті часи, коли підлоги в новобудовах покривали одношаровим лінолеумом сумовитих, «немазких», квітів. Сучасні обробники можуть використати всі новинки вітчизняних і закордонних виготовлювачів: паркет, паркетну дошку, плитку, ламінат і лінолеум. Ідеальне покриття, на яке рівняються всі інші, - паркет (імітувати його намагаються навіть виготовлювачі плитки й лінолеуму). Але послати в будинку дійсний паркет - справа непросте, довге й дороге. А мати гарна підлога хочеться прямо зараз, не чекаючи «світлого майбутнього». Це й породжує компромісні технічні рішення, прикладом яких можна вважати масове поширення ламіната, як прийнято називати для стислості ламінироване покриття (хоча цей термін неточний: ламінуванню, тобто нанесенню на поверхню пластикової плівки, піддається безліч матеріалів; втім, інше стале словосполучення - «ламінований паркет» теж невдало: по-перше, це зовсім не паркет). Технологія виготовлення ламінованого паркету була розроблена у Швеції 20 років тому. З тих пор постійно з'являються нові рішення й розробки, але суть покриття залишається колишньої. Сучасний паркет - це складна багатошарова конструкція у вигляді панелі розміром приблизно 1200 х 200 мм. Несучою основою є середній шар - водостійка деревинно-волокниста (HDF) або (ДСП) плита, зверху й знизу обклеєна крафт-папером, просоченим синтетичною смолою. Верхній шар - декоративний папір з малюнком, покрита прозорими смолами. Саме це покриття й забезпечує в основному стійкість підлоги до навантажень і несприятливих факторів. Для підвищення зносостійкості зовнішнього, в смолу додають частки корунду (надтвердого абразиву) або алюмінію (синтетичного корунду).
У перших ламинатів плашки з'єднувалися на клеї, аналогічно половим дошкам або паркету. Наступним етапом стала поява замкового з'єднання «Quick Step Uniclic», розробленого бельгійською фірмою «UNILIN DECOR». Конструкція виявилася досить удалої, і ліцензію на її застосування закупили основні виробники. Замок забезпечує таке щільне прилягання панелей друг до друга, що стикувальні шви стають практично невидимі. Міцність з'єднання така, що після стикування панелі витримують зусилля, що розриває, 450 кг/м як уздовж, так і поперек крайок. Ще далі пішла норвезька фірма «ALLOC», що постачає панелі алюмінієвими замками. Вони забезпечують ще більшу міцність з'єднань і можливість багаторазової зборки й розбирання покриття.
Ламінат можна укладати на підлоги з підігрівом - він не розсохнеться й не буде скрипіти. Більше того, у деяких сучасних розробках західних компаній електричний нагрівальний елемент вмонтований у самі паркетні плашки (уклеєний між основою й звуковбирною підкладкою). Потужність цих елементів приблизно 60 Вт/м2, працюють вони за принципом системи обігріву сидінь автомобіля. Ламінат вимагає мінімального відходу. Плями фарби й сліди від фломастера можна видалити за допомогою ефективних розчинників, включаючи ацетон. Він не чутливий до ударів каблуків, тиску ніжок важких меблів. Його поверхня стійкіше до стирання, чим поверхня натурального паркету або паркетної дошки.
Лихом ламината залишається слабка вологостійкість, тому його використання в приміщеннях, де вологість завжди вище норми, недоцільно. А ушкоджену або зношену поверхня, на відміну від натурального паркету, не відновиш - прийде заміняти покриття.
При виготовленні ламіната виробник практично вільний у виборі малюнка на лицьовій поверхні. Самі популярні варіанти - імітація паркетів будь-яких порід і будь-якого укладання: палубної, класичних геометричних або художніх композицій. Не виходить із моди й оформлення «під старовину» - білий, натуральний і кремовий дуб. Серед останніх розробок дизайнерів - підлога, що імітує дерев'яні мостини сільського будинку.
На кухні й у коридорі можна настелити покриття під керамічну плитку або натуральний камінь. Правда, ламіновані «мармур» і «граніт» ніколи не будуть холодними й слизькими, як дійсні. Випускаються ламінати з різнобарвними візерунками, що імітують килимове покриття й кахельну плитку. Серед екзотики - ламінат із дзеркальним блиском і під блакитно-блакитний камінь.
